Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!
Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.
Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.
| Назва закладок |
Опис |
| Рожеві крильця |
Несамовито посміхались і пританцьовували |
| Сині стрибунці |
Бодро підлітали вгору і вниз, позодуваючи моїм волоссям |
| Золота ріка |
Розливалась по танцполю м'якими хвилі і танцювала зі мною |
Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.
Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.
Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.
На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.
І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.
Е-мае, бро, сегодня решил я себе безбашенно походить по музею, да вот цеплялка была - надо было перед этим закладки забрать. Жмыха, бро, нужно было жмыха маковой соломки. И так, салага, я позвонил своему ноунейму, который сводит меня к хорошим контактам.
Он мне кладет в карман несколько пептидов, сказал, что сам пользуется, и брата выручает. Ну, блин, я доверился, думаю, смахну его на ведро, если че. Всю дорогу в музей чувствую запах эйфории, анашки в крови, бро. Как же это заряжает, слов нету! Чувствую себя просто psychedelic, будто плаваю в облаках.
Ну, подходит время, захожу в музей. Бро, приколы начинаются еще до входа. Какой-то охранник начал допрос на входе, говорит, мол, ты че, армянин, еврей или инквизицию руками принимаешь? Я ему говорю, что ничего не понимаю, типа что за ахинея. Ну, блин, слава богу, что ушли от темы и пропустили меня, а то бы усекли.
Зашел внутрь, и тут передо мной открывается офигенный вид, столько работы и таланта в каждой картины. Музей, бро, это что-то особенное, можно погрузиться в мир искусства и забыть о проблемах. Я начал крутиться вокруг тех полотен, притворяюсь, что я сам великий художник. Такое эйфорическое состояние меня охватило, что я чуть не задрал ногу на одну из скульптур. Но, слава богу, все обошлось, просто немного споткнулся.
Я брожу по залам и наблюдаю, как проходят туры с группами туристов. Куча нормальных людей, а я здесь, бро, как наркоман гопник. Но я не парюсь, ведь я сегодня супермен, у меня анашка в крови!
Хожу, смотрю, и тут мне на глаза попадается картина, на которой изображена парочка в объятиях. Решил подойти, посмотреть поближе. Понял, что это необычная работа, словно автор вложил в нее частичку своей души. Я настолько погрузился в работу художника, что даже забыл, где нахожусь.
Проходит время, а я все не могу уйти от этой картины. Вижу, как около меня начали собираться люди, обсуждать, что же изображено на ней. Я подхожу ближе и говорю, что я сам встретился с автором и он рассказал мне всю историю. Обычно такого не делаю, но сегодня анашка влияет на мозг, и я на волне самоуверенности. Люди вокруг начинают слушать меня с интересом, принимают мои слова за чистую монету.
Ну а потом, бро, началось самое интересное. Я рассказываю, что некоторые шедевры, такие, как эта картина, вдохновлялись путешествиями во времени. Что-то я там наговорил про пептиды в мишках, о которых искусствоведы не знают. И прямо сейчас, здесь в этом музее, происходит что-то волшебное. Люди верят мне, бро!
Ритмичная музыка начинает звучать в голове, все вокруг меня становится размытым. Я, кажется, забыл, что я наркоман гопник, а находясь здесь, в этом музее, стал частью искусства.
Но, все хорошее когда-нибудь заканчивается. После этой эйфории, пришло время покинуть музей и вернуться в свою реальность. Понимаю, что это был всего лишь краткий период иллюзии, но зато, бро, я смог на время уйти от своих проблем и окунуться в мир искусства.
Вот такой был мой безбашенный поход в музей, заряженный анашкой и эйфорией. Люди вокруг меня верили, словно я настоящий эксперт по искусству. Теперь, вернувшись к своему наркотическому образу жизни, я надеюсь, что однажды смогу вновь посетить музей и почувствовать эту magica эйфорию вновь.